Поради психолога, як першокурсникам легко адаптуватися до навчання
Певна розгубленість, сум за рідними і друзями, відчуття «загубленості» у великому чи не дуже місті – це нормально.
З 1-го вересня розпочнеться навчальний процес у всіх закладах освіти. Часто першокурсникам в голову лізуть думки: «Для чого я сюди приїхав?», «Не хочу нічого робити/вчити, хочу пошвидше додому» чи, навіть, «Після першого семестру переведуся звідси додому, туди, де добре».
«Пам’ятайте, що якийсь час складно буде! Новий простір, нові люди, новий графік життя вимагатимуть звикання й відбудови власних способів взаємодії зі світом! Якщо спеціальність обрали за бажанням першокурсника, а не всупереч йому, то знайомі, друзі, цікаві пари, гарні місця швидко „перекриють“ сумні думки!».
Першокурсники, які приїжджають на навчання, зазвичай, психологічно ще діти, які копіюють моделі поведінки своїх батьків. І це звична справа. Саме тому так важливо батькам зберігати спокій, усвідомлювати і визнавати своє хвилювання та залишатись дорослими.
Рекомендації першокурсникам: певна розгубленість, сум за рідними і друзями, відчуття «загубленості» у великому чи не дуже місті – це нормально. Дайте собі час на те, щоб нове місце стало близьким та рідним. Пам’ятайте: адаптація (процес пристосування до нового) стосується всіх і може тривати від трьох днів до півтора року й більше.
Адаптація може проходити м’якше, якщо завчасно потурбуватися про безпеку першокурсника:
- Перед початком навчального процесу познайомитися з містом: карта вулиць, тролейбуси, маршрутки, магазини, навчальні корпуси, гуртожиток, автовокзал, залізничний вокзал тощо.
- Точно зрозуміти, де і з ким першокурсник буде жити.
- Чітко знати комісію, номер групи, навчальні аудиторії та класного керівника (бажано в обличчя).
- Знати, як діяти в ситуації труднощів чи непорозумінь. Наприклад, у разі надзвичайної події (вкрали гаманець, загубився, опинився в неприємній компанії) - право на терміновий дзвінок. Кому можна дзвонити будь-коли. Мамі, татові, сестрі чи всім одразу.
Процес зміни статусу перевтомленого девяти або одинадцятикласника на сповненого надій на краще студента складний і багатогранний. Його перебіг залежить від багатьох чинників:
- Психологічної готовності всієї сімейної системи справлятись з напругою та перенавантаженнями випускного та вступного періодів.
- Можливості батьків з теплотою відпускати своє чадо в «нові світи», чути, підтримувати, поважати його/її вибір та вірити в краще.
- Сили й бажання самого чада робити перші кроки в своє самостійне, ще не доросле, але й вже не дитяче життя.
- Відповідності обраного навчального закладу, викладачів, навчального навантаження та тих, хто буде жити й навчатись поряд.
Чим більше ми щось робимо через силу, без пауз та опори на свої фізичні й психологічні ресурси, тим сильнішим може бути зворотній ефект. Бо сили будь-якої людини, а особливо старшого підлітка або одинадцятикласника, мають свій об’єм, і ніхто не може вчитись 24/7. Наш організм як цілісна система автоматично вимикається при перенавантаженнях. Тому лінь, апатія, роздратування можуть бути проявами морального виснаження і втоми.
Отже:
- Менше хвилювань – більше віри! Підліток, юнак, дівчина, втрачає віру в себе – дорослі продовжують в нього вірити!
- Пам’ятаймо про сон!
- Провітрюймо приміщення, де проходить основна навчальна активність підлітка!
- Фізична активність: зарядка, вечірня прогулянка, сімейний похід!
- Смачна і корисна їжа. Глюкоза, омега-3, ненасичені жирні кислоти, вітаміни й щось особливо смачненьке! Плюс сухофрукти, фрукти й горіхи.
- Бонуси та особливі радості: похід у кіно, бажані подарунки, приємні сюрпризи – можуть піднімати настрій, сприяти підвищенню тонусу та мотивації!
- До навчання – без фанатизму з усіх боків!
- По можливості тривожних, «залякуючих» родичів-панікерів залишаємо поза зоною доступу до першокурсника (йому достатньо батьків і себе самого).
- власні варіанти створення безпечно-комфортного простору для непростого періоду життя.